Соня переїхала з України в Тель-Авів разом з котом Марципаном, а згодом усиновила там свого собаку Флоппі. Ми розпитали Соню про життя з петами в Ізраїлі, тож в цій статті ділимося всім, про що дізналися самі. Запрошуємо тебе почитати про ізраїльські притулки, ветеринарні послуги, пет-френдлі місця та багато чого іншого!

Розкажи, будь ласка, про своїх тваринок

В мене є кіт Марципан та собака Флоппі. Марципану 9 років, я подарувала його собі на 8 березня. А Флоппі я підібрала з вулиці. На той момент йому було шість років. Флоппі зʼявився в Ізраїлі, а Марципан в Україні.

Що було потрібно для переїзду з Марципаном в Ізраїль?

Дуже важливо готуватися до переїзду з твариною завчасно. Треба починати підготовку щонайменше за чотири-п’ять місяців, бо крім щеплень та чипування, треба ще зробити посів на сказ. Цей посів робиться 2 місяці, і ще деякий час треба чекати на папірець, який підтверджує, що сказу нема. 

Як в Ізраїлі справа з орендою житла з тваринами?

Власникам житла зазвичай все одно. За контрактом ти маєш повернути квартиру в такому ж стані, в якому вона і була. Якщо тварина щось зіпсувала, це лише означає, що ти будеш це ремонтувати. До речі, у нас не здаються квартири з меблями. По суті ти заїжджаєш в чотири стіни. Максимум що там буде — це кухня. Тому зіпсувати чужі меблі неможливо.

Наскільки в Ізраїлі доступна ветеринарна допомога і чи можна потрапити до лікаря терміново?

У нас ветеринари працюють за таким самим принципом, що і людські лікарі. Якщо тварині потрібен якийсь регулярний огляд — ви просто приходите в зазначений час. А щодо термінового прийому, нещодавно якась придуркувата собака прокусила ногу моєму Флоппі. Я зателефонувала у ветклініку, пояснила ситуацію, ми прийшли й нам одразу зробили всі необхідні процедури. Щодо доступності. В перший рік мого життя в Тель-Авіві я не зробила на Марципана страхування. Якось Марципан подряпався і заніс інфекцію. Тоді за лікування я заплатила 1500 доларів. Тому тепер я плачу 300 доларів на рік за Флоппі і 100 доларів на рік за Марципана. Це страхування, за яким ветеринарна допомога або безкоштовна, або з суттєвою знижкою. В нього входять в тому числі всі щеплення та ліки. 

Як справи з пет-френдлі закладами та сервісами?

Майже в усіх людей в Тель-Авіві є якісь тваринки, тому з ними не пускають лише в лікарні, аптеки і державні установи. Є тільки правила щодо намордника для собак певних порід та розміру. Іноді ще можуть попросити взяти собаку на руки.

Чи є спеціально відведені місця для вигулу собак і чи можна вигулювати поза ними?

В нас є собачі майданчики, є собачі пляжі. Але при цьому Тель-Авів вважається дуже смердючим містом, в нас кожен куточок обісцяний собаками. Місто зовсім не зелене: у нас приблизно 3 парки, тому ти вигулюєш собаку в камʼяних джунглях.

За прибиранням кавеликів дуже слідкують. В нас було багато кумедних кампаній з цього приводу. Але все одно знаходяться люди, які не прибирають кавелики, і нічого ти з цим не зробиш. Добре, що кожного ранку прибиральники миють вулиці, інакше ми б задихнулися і померли від дизентерії. 

Що буде, якщо не прибрати за собакою в Тель-Авіві?

Якщо чуваки, які перевіряють порядок в місті побачать, що ти не підіймаєш кавелик за своєю собакою, то отримаєш 200-300 доларів штрафу. Якщо ти цей штраф не заплатиш — тобі заблокують банківський рахунок. Тому в цілому люди розуміють наслідки, але всіх проконтролювати неможливо. 

А як з зоотоварами? Чи багато зоомагазинів в місті та чи закривають вони всі потреби?

Як і з усім внутрішнім ринком в Ізраїлі, у нас є все, але воно дуже дороге. Тому є сенс замовляти в інтернеті. Наприклад, таблетка Bravecto в зоомагазині коштує у два рази дорожче, аніж якщо її замовляти в інтернет-магазині чи маркетплейсі. 

А так, в Тель-Авіві дуже люблять тварин, тому асортимент просто величезний: є всі можливі повідочкі, іграшки, кольорові пакетики. І все це добро на кожному кроці. Тільки в мене є три дружніх зоомагазини. В першому мені завжди щось дарують, в другому є прикольні кісточки, які любить Флоппі, а в третьому є оцей Bravecto, який дешевше, ніж в усіх інших магазинах. 

Яка ситуація в Тель-Авіві з притулками?

У нас черги в притулках на всиновлення тваринок. Люди забирають собак миттєво. Моя подружка навіть пішла в телевізійне шоу, щоб отримати свою песиню Сабрину. Знаєте, є такі шоу, де чоловіку шукають жінку. А це шоу, де людині шукають песика. 

Мені потрібно було пройти дуже складний процес усиновлення Флоппі. Після того, як я знайшла його на вулиці, я почала шукати його власника. Чіп не був ні на кого зареєстрований, у жодній ветклініці його не бачили. Далі за законом я подала об’яву в газету та на фейсбуці. Потім я прийшла в міську адміністрацію, сказала що шукала власників 30 днів. І тільки після цього вони зареєстрували, що Флоппі – мій пес. Зараз я раз на рік плачу податок за утримання собаки. 

Ще в Ізраїлі є велика трагедія: нерідко, коли хочуть позбутися собаки чи кота, їх вивозять в пустелю. Тому коли ти їдеш подорожувати, часто можеш зустріти тварину, яка там самостійно швендяє. Мене це жахає і дивує, бо нема проблеми відвезти тварину в притулок, її заберуть з руками й ногами. Навіщо так жорстоко вбивати?

На які породи є тренд в Ізраїлі?

Я думаю, що мода на собак інтернаціональна. У нас теж всі пищать від коргі та французьких бульдогів. Водночас в Тель-Авіві всі дуже еко-френдлі поглядів. Тому безпородні собаки користуються популярністю. Колись у нас була популярна телевізійна програма на кшталт «Вечірнього кварталу», і в ній була героїня з рудою собачкою з лисячими вушками на ім’я Шукі. Відтоді всіх безпородних собак, які так виглядають, називають Шукі.

Історія Флоппі 

У нас з Флоппі просто неймовірна історія. Коли я його знайшла, він був дуже травмованим та заляканим собакою. Він боявся всіх чоловіків, постійно мене від них захищав, кидаючись та кусаючись. Він не знав жодних команд, приходилося постійно одягати на нього намордник. Перші кілька місяців я взагалі жалкувала, що завела його. А потім, коли я витратила багато сил на його виховання, стався метч. Зараз ми вивчаємо нові трюки просто тому, що більше нема чого вивчати!

І от проходить півтора року після усиновлення Флоппі. Ми сидимо з ним в кав’ярні, він лежить у мене в ногах. Сьома година ранку. Якийсь чоловік підмітає вулицю, і тут Флоппі дає мені знати, що знайомий з цим чоловіком і хоче підійти. Я здивувалася, бо зазвичай на людей йому все одно. Чоловік тим часом дивиться на Флоппі і каже: «О, в мене була така собачка, загинула півтора року тому. Він втік, ми його не знайшли, напевно машина збила». Я відпускаю Флоппі з повідця. 

І далі відбувається дуже емоційна зустріч: цей дядечко падає на коліна і починає плакати, Флоппі обіймає його, облизує. А я сиджу собі і думаю: “Хоч би в мене не забрали собаку”. Дядечко розказав історію про те, що його донька була заміжня за чоловіком, що бив і її, і Флоппі усі шість років його життя. Одного дня він так сильно побив дружину, що вона потрапила до лікарні. Потім почав відіграватися на Флоппі, а той не витримав і просто втік. Пес пробіг аж 15 кілометрів зі свого рідного міста до Тель-Авіва, де й зустрів мене.

Я запитала, чи можу залишити Флоппі собі. Дядечко сказав, що зі мною Флоппі дуже щасливий та доглянутий, тож буде окей, якщо він зі мною і залишиться.