Хутчіше знайомся з Дар’єю! Дар’я Пономаренко – наша експертка, яка готується заснувати власний розплідник далматинів. Вона прагне на своєму прикладі показати, яким має бути відповідальне розведення песів в Україні. Тим самим допоможе майбутнім пет-батькам обрати здорового породистого цуца і випадково не підтримати бізнес “чорних” розведенців. 

Ми запускаємо цілу серію статей, написаних Дар’єю. У першій з них ти дізнаєшся, як мрія про власного далматина переросла в ідею розплідника.

Про далматинів Голді та Скай і перші думки про розплідник

Мабуть, у кожного заводчика є той самий собака, з якого почались думки про розведення.
В моєму випадку це Голді. Він харизматичний красень, який не залишає байдужих до своєї персони.

Голді – мій перший далматин. З’явився він дуже неочікувано, можна сказати, завдяки таргетованій рекламі в інстаграм. Я близько двох років дізнавалась про різні розплідники, спілкувалась з заводчиками, спостерігала за цуценятами, що так швидко зростають.
Тому інстаграм постійно пропонував мені різні фото плямистих малюків. Уявляєте, сиджу я на роботі, в перерві п’ю чай та гортаю стрічку інстаграм – а там плямистий бутуз із зеленими очима та коричневими плямами, так серйозно дивиться на мене. Сталась справжня магія: я відчула, що це моє цуценя. Вже через місяць він приїхав до нас. З цього моменту наше життя перевернулось та змінилось назавжди. 

Я з дитинства хотіла саме далматина – хто ж знав, що якщо довго і сильно про щось мріяти, то одного дня мрія може не просто здійснитись, а і подвоїтись. Так у нас вже через рік з’явилась Скай – чорно-біла красуня з норовливим характером і вогнем в очах.

Голді та Скай мають дуже гарні родоводи, засновані на найкращих представниках породи з відомих у світі розплідників. Вони несуть нові для України крові. Я знаю про породу, звісно, не все, але дуже багато,
і відчуваю, що у мене є можливість заснувати нову, свою лінію розведення і зробити це правильно. Так з’явилась ідея про свій розплідник.

Чому не варто брати цуців з неперевірених розплідників

Я вважаю, що в Україні є певна проблема з розведенням собак загалом. Я поясню на прикладі далматинів. На жаль, є дуже багато горе-розведенців, які абсолютно не несуть відповідальності за те, що роблять, продають за три копійки цуценят, вирощених абияк і далі взагалі не цікавляться життям малюка в новій родині і проблемами зі здоров’ям, на якому вони зекономили з самого початку.

Такий розведенець скаже вам: «наші собаки не мають проблем з глухотою, бо відгукуються на своє ім’я, офіційний тест на слух їм не робили» – та вони можуть чути тільки на одне вухо і передати більшості народжених цуценят повну глухоту, бо так працює генетика. Також ці батьки можуть мати дисплазію кульшових суглобів або ліктів, яку буде видно лише на рентген–знімках, та генетично вона дуже легко може бути передана цуценятам. Брати цуценя від такої пари – це справжня лотерея: цікаво, візьмете ви цуценя з глухотою, дисплазією або з усім одразу? 

Щодо психіки: в нормі відповідальний заводчик проводить строгий відбір пари, яка буде брати участь у розведенні. Таким чином в розведення категорично не допускаються агресивні та боягузливі собаки, бо в іншому випадку для вас це може обернутись важкими проблемами, які часто не вдається вирішити навіть з кінологом. 

А якщо не витягнеш щасливий білет?

У мене немає цілі вас налякати, я лише хочу, щоб ви детальніше побачили проблему безвідповідального розведення, знали всі ризики та приймали рішення виважено, знаючи про всі наслідки. І навіть якщо ви візьмете цуценя, умовно “для душі, без документів та тестів”, ви можете “витягнути щасливий білет” і все буде добре, але подумайте, що ви будете робити, якщо ні. Якщо виявиться, що вам не пощастило і ви взяли складне цуценя, яке, м’яко кажучи, не виправдало надій, і встигли полюбити його?

На жаль, в тому числі безвідповідальні розведенці винні в тому, що так багато тварин, які виявились складними та незручними, опиняються покинутими на вулиці. А там, як вийде: рідко кому вдається хоча б просто вижити, не кажучи вже про те, щоб потрапити в притулок (які й так переповнені) чи навіть знайти нову родину. 

Офіційне, відповідальне розведення це дуже складна річ, яка досить дорого коштує, потребує від заводчика багато часу, знань, та вміння планувати найбільш вдалу пару, щоб з кожним разом отримувати якнайкращих представників породи. Проблема в тому, що в Україні наразі є лише один відповідальний розплідник далматинів, в якому періодично є цуценята, а от горе-розведенців ціла тьма. Я вважаю, що дуже важливо висвітлювати цю тему, пояснювати людям, що безвідповідальне розведення підтримувати не можна.

Та разом з цим, я думаю, що мені під силу зі своєї сторони дати гідну альтернативу – офіційний розплідник, зареєстрований в Міжнародній Кінологічній Федерації, який професійно займається розведенням тестованих на основні породні захворювання далматинів зі зрозумілим родоводом, в якому відомі собаки на багато поколінь вглиб історії породи, родовід, в якому представники породи світом визнані як найкращі. 

Я хочу показати вам чесне, відповідальне розведення, бо вважаю, що це може дати вам розуміння того, на що треба звернути увагу в розпліднику, з якого ви візьмете омріяне цуценя, про що спитати та до чого уважно придивитись, бо, зрештою, ви маєте право це знати. Слідкуйте за новими постами – я розповім про мій шлях від маленького вогника ідеї до відомого в Україні розплідника далматинів.

Чекайте на наступні статті від Дар'ї та підписуйтесь на її інстаграм